Заїкання – важке мовленеве порушення, але його можна позбутися. Заїкання здебільше виникає в дошкільному віці. Ця досить поширена патологія, яка найчастіше виникає на початку становлення мовлення, уражає здебільшого хлопчиків (позаяк їхня центральна нервова система розвивається повільніше, ніж у дівчаток), а велика кількість побічних (супутніх) порушень гальмує процес коригування заїкання й робить його досить тривалим, складним і кропітким. 

    У розвитку дітей виявлено внутрішню загальну схильність до виникнення заїкання і зовнішні передумови, які його провокують.

    1. Незрілість центральної нервової системи (мозок дитини ще росте й тільки-но розвивається).

    2. Особливості розвитку мовлення. Оскільки з-поміж багатьох інших функцій мовлення з’являється пізніше, тому воно й найбільш слабке. А при тому для свого розвиту потребує багатьох складних розумових процесів: сприймання, аналізу, синтезу уявлень тощо. Тож надмірне перевантаження цього «слабкого місця» може привести до заїкання.

    3. Педагогічний вплив. Дитина не повинна бути педагогічно занедбаною, але разом з тим над її розвитком треба працювати дуже виважено, не перевищуючи ( ні кількісно, ні якісно) існуючі вікові норми.

    4. Психологічний клімат навколо дитини. Батькам слід уникати конфліктів і з малим, і між собою, оскільки це негативно позначається на нервовому стані дитини. 

    Значення родини для розвитку малюка неможливо переоцінити. Тому так важливо педагогові, логопеду знати якомога більше про найближче оточення своїх вихованців, про їхні стосунки з рідними. 

    При перших проявах заїкання дорослим слід звертатися до логопеда та дитячого невролога, точно виконувати їх рекомендації. 

    Не загострювати увагу дитини на погіршенні її мовлення. 

    Дитина не повинна бачити хвилювання, тривогу дорослих у зв’язку з появою в неї порушення. 

    Дитина не повинна чути слова «заїкання», відчувати зміну в своєму житті. 

    Не можна допускати передражнювання дитини, треба утримувати її від надто збуджуючих заходів, стресових ситуацій. 

    При спілкуванні з дитиною дорослі повинні говорити небагато, спокійно, неголосно. 

    Не слід виправляти дитину надто наполегливо, викликати її на розмову, задавати зайві запитання. 

    Дитині необхідно створити  режим з денним відпочинком, прогулянками на свіжому повітрі. Підхід до неї повинен бути спокійним, доброзичливим. Вимоги адекватними, не жорстокими, по можливості ласкавими. 

    Додатковою роботою з дітьми, які заїкаються можуть бути:

- лікувальні препарати (заспокійливі...);

- фізіопроцедури (електросон, ванни...);

- психотерапевтичне лікування (аутогенне тренування, гіпноз,...);

- психологічна допомога (робота по зміні негативних емоцій, відношення до порушення).

    При заїканні також застосовують різні електронні устрої. 

    Чим раніше звернутися за кваліфікованою допомогою – тим більше шансу на подолання заїкання. Консультацію ви можете отримати в міській психолого-медико-педагогічній консультації.

При заїканні часто напружені м'язи обличчя, губ, язика, пальців рук. Дуже важливо навчити дитину м'язовому розслабленню під час мовлення. От деякі вправи, що допоможуть дитині розслабитися.

     «Пташка махає крильцями». 

     Підняти руки нагору, і виконувати махи руками.

     «Допоможемо мамі». 

     Помахати розслабленими кистями рук біля підлоги, імітуючи полоскання білизни. Стати рівно, розвести руки в сторони до рівня плечей і «упустити» розслаблені руки у вихідне положення.

     «Стряхнемо водичку з рук». 

     Струснути розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в одну сторону, потім в іншу.
     Повільно покачати розслабленими руками з боків тулуба назад.

     «Кулачки-силачі». 

     Пальці рук під рахунок до 5 із силою зжати в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тім, як пальчикам приємно відпочивати. 

   Майже у всіх дітей, що заїкаються порушене мовленеве дихання. Під час корекційної роботи з усунення заікання важливо навчити дитину говорити не поспішаючи, на видиху. Тому важливе місце в роботі займуть вправи для розвитку правильного мовного дихання.

     «Кулька».

     Цю вправу бажано робити спочатку лежачи (щоб дитина повністю розслабилася), а потім сидячи чи стоячи. Вдих через злегка відкритий рот (живіт надувається, як кулька, плечі не піднімати). Видих через вільно відкритий рот, неначе кулька повільно здувається. Рух живота контролюється рукою. Цю ж вправу повторити з подовженим видихом на звуки (А, О, У, И). Видих під час вимови цих звуків повинен бути спокійним і безперервним.

     «Задуй свічку». 

     Короткий спокійний вдих носом, потім пауза (затримати дихання на 1-2 сек.) і довгий безперервний видих через ледве зімкнуті губи з промовлянням «пф», начебто гасячи свічку (дути можна на пальчики).

     «Літак». 

     Покладіть дитині на долонь маленький шматочок ватки чи паперу. Тримаючи долоню з ваткою на рівні рота, дитина повинна подути на «літак», щоб він полетів. Чим далі полетіла ватка, тим краще дитина зробила вдих і видих.

     «Нюхаємо квіточку». 

     Навички правильного вдиху і видиху добре відпрацьовувати на таких вправах: дати дитині понюхати квітку, духи, фрукти.

     «Усі мовчать». 

     Зробити вдих, а видихнути на звук “з”, доторкнувшись вказівним пальцем до губ, неначе попросити тиші.

     «Де дзвенить комарик?» 

     Дитина, сидячи на стільці, одночасно з поворотом тулуба праворуч-ліворуч робить довгий видих на звук з-з-з-з.

     «Гарячий чай». 

     У дитини в руках чашка, дитина робить вдих носом , а на видиху дує в чашечку, вимовляючи пошепки ф-ф-ф-ф, начебто студить гарячий чай.

     «Кораблик». 

     Налийте в миску води, покладітьте на воду паперовий кораблик, і запропонуєте дитині “допомогти” кораблику переплисти на іншу сторону миски. Дитина робить вдих носом, а на видиху вимовляє «пф» і дує при цьому на кораблик. Чим дужчий повітряний струмінь, тим далі попливе кораблик.