Сторінка психолога
Практичний психолог
Ткаченко Олеся Юріївна
Педагогічне кредо: «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини. Дитина– це не посудина, яку потрібно заповнити, дитина – факел, який треба запалити.»
Життєве кредо: «Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили».
Основна мета практичного психолога ЗДО
- адаптація дітей до умов дошкільного закладу;
- створення у дітей почуття приналежності до групи,
позитивного емоційного фону; - забезпечення психоемоційного благополуччя та психологічного здоров’я дитини
Основні види діяльності:
- Психодіагностика
- Корекційно-розвивальна робота
- Консультування
- Психологічна просвіта
- Психопрофілактика
- Організаційно-методична робота
Поради батькам під час війни (Брошура з важливою інформацією для батьків, які переживають війну разом зі своїми дітьми)
https://drive.google.com/file/d/14pN-rw40WtdOzKj1zp4TchD3o92pvlEm/view?usp=sharing
Як допомогтидитині під час збройної агресії
Як захистити дитячу психіку під час війни
Дошкільник грає у війну: чи це нормально?
Вчора на підлозі у кухні мій чотирьох річка збив три російські ракети, декілька танків і вертушкою подолав цілу роту. Особливо зараз схожа поведінка дитини у нас може викликати занепокоєння: “Чи все з нею нормально? Мене аж коробить від таких ігор”, “Чи не виросте він агресивним?”.
Тому сьогодні трішки про те, що означає дитяча гра у війну. І на що нам, батькам, варто звернути увагу.
1. Мова дошкільника - гра. Це пов’язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки померлого путіна.
2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії.
3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі.
4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: “Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно”. Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.
5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, душитися, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: “Чи всім зараз подобається ця гра?”
6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо).
Будь ласка, зберігайте і розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли допомогти собі й своїй дитині. Все буде Україна!
ПОРАДИ БАТЬКАМ
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Не забувайте основні аксіоми виховання!
1. Якщо дитину постійно критикувати – вона вчиться ненавидіти.
2. Якщо дитину оточує ворожа обстановка – вона вчиться агресивності.
3. Якщо дитину постійно висміюють – вона стає замкнутою.
4. Якщо дитина зростає у докорах – у неї формується почуття провини.
5. Якщо дитину підбадьорюють – вона починає вірити в себе.
6. Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною.
7. Якщо дитина зростає в чесності – вона вчиться бути справедливою.
8. Якщо дитина живе у безпеці – вона вчиться вірити людям.
9. Якщо дитину підтримують – вона вчиться цінувати себе.
10. Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
Поради батькам щодо психологічної підготовки дитини до школи
Запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:
— недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;
— недорозвиненість мовлення;
— надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;
— побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.
Добре, якщо Ви зацікавите дитину школою, викличете бажання навчатись. Розкажіть про життя учнів,зі свого досвіду.
Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:
— складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);
— самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;
— впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;
Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчитель Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.
