Правила поведінки та безпека на дорозі,
БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
• Психологи стверджують: у малюка дошкільного віку поле зору звужене. Тому він не може навіть приблизно визначити відстань до транспортного засобу, який наближається. А зрозуміти, з якою швидкістю він рухається, часто не може навіть доросліша дитина.
• Навіть якщо дитина дивиться на машину, це зовсім не свідчить про те, що вона бачить її. Захоплена власними думками, внутрішніми хвилюваннями часто дитина просто не помічає автомобіль.
• Малюки в дошкільному та молодшому шкільному віці зовсім не сприймають машину як загрозу: вони ще не знають, що таке смерть, страждання, біль. Який – небудь м’яч для них значно важливіший за життя та здоров’я. А якщо вони захоплені грою – танк не помітять! Тому пріоритетними завданнями у вихованні дитини є розвиток у неї:
- вміння вірно оцінювати обстановку:
- вміння правильно діяти в неординарній ситуації, не наражаючи своє життя на небезпеку.
Попередження дорожньо - транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку
Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання – забезпечення безпеки руху дітей.
У попередженні дорожньо – транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях
і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:
- Не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
- Не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
- Вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватися підземним пішохідним переходом;
- На власному прикладі вчити користуватися нерегульованим пішохідним переходом;
- При перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
- Не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
- Вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус - позаду);
- Не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
- Не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
- Не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.
Пам’ятка для батьків
щодо правил дорожнього руху
- Ходіть тротуаром, тримаючись правої сторони. Вчіть і дитину цього.
- Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком: переконайтеся, що немає транспорту, подивіться ліворуч і праворуч.
- Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися.
- Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.
- Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
- З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими й тільки після повної їх зупинки, оскільки дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.
- Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо.
- Не виходьте з дитиною зза машини, зза кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, не можна допускати, щоб діти її повторювали.
- Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг
- і на проїжджій частині вулиці.
- Їзда на велосипедах вулицями та дорогами дозволяється особам з 14 років. Діти до 14 років мають кататися у дворах, на ігрових майданчиках під наглядом дорослих.
- У транспорті привчайте дитину поводитися спокійно, розмовляти тихо, триматися за руку дорослого чи поручні, щоб не впасти. Не дозволяйте дитині виглядати з вікна у транспорті.
Причини травмування дітей
Причина 1. Поведінка самої дитини, яка отримала травму
Ця причина поділяється на такі підгрупи:
- низький рівень сенсомоторного розвитку дитини. До травмування призводять низький рівень координації рухів, невміння володіти своїм тілом, а також відсутність необхідних навиків при виконанні певних дій;
- відсутність або недостатність знань про небезпеку, про можливі наслідки вибраного варіанту дій;
- зневажання відомою небезпекою через більш сильний мотив, наприклад, через бажання справити враження на значимих для дитини людей;
- втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність плину тієї чи тієї діяльності. Основну частину травм цієї підгрупи становлять травми, отримані в рухливих іграх. При цьому нерідко сильну дезорганізувальну дію на поведінку дитини справляє бажання досягти найкращого результату, а також змагальний характер гри, нові завдання, що виникають зненацька, та небезпечні ситуації, в яких потрібно швидко й самостійно прийняти рішення.
Причина 2. Дії однолітків, які оточують дитину
Найчастіше діти травмують одне одного під час гри (біг і наштовхнувся; підліз під гойдалку, що розкачувалася, тощо). Але особливу увагу мають привернути випадки, пов’язані з поведінкою, яка містить елементи фізичного насилля до інших дітей, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю, продемонструвати свою фізичну перевагу.
Причина 3. Дії дорослих, які оточують дитину
Йдеться про дії дорослих, зокрема батьків, які призводять до виникнення травмонебезпечної ситуації, а згодом і до травмування дитини. Найпоширенішою помилкою дорослих (вихователів, батьків) є недостатній догляд за дітьми у різних ситуаціях (на воді, на дорозі, на ігровому чи спортивному майданчику тощо), відсутність контролю за їхньою поведінкою. Ще одна помилка дорослих — незабезпечення безпечного середовища для дітей.