Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №323 Дніпровської міської ради

   





Правила поведінки та безпека на дорозі,

 

 

 

 

 

БЕЗПЕКА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Психологи стверджують: у малюка дошкільного віку поле зору звужене. Тому він не може навіть приблизно визначити відстань до транспортного засобу, який наближається. А зрозуміти, з якою швидкістю він рухається, часто не може навіть доросліша дитина.

• Навіть якщо дитина дивиться на машину, це зовсім не свідчить про те, що вона бачить її. Захоплена власними думками, внутрішніми хвилюваннями часто дитина просто не помічає автомобіль.

• Малюки в дошкільному та молодшому шкільному віці зовсім не сприймають машину як загрозу: вони ще не знають, що таке смерть, страждання, біль. Який – небудь м’яч для них значно важливіший за життя та здоров’я. А якщо вони захоплені грою – танк не помітять! Тому пріоритетними завданнями у вихованні дитини є розвиток у неї:
- вміння вірно оцінювати обстановку:
- вміння правильно діяти в неординарній ситуації, не наражаючи своє життя на небезпеку.

 

 

 

Попередження дорожньо - транспортного травматизму серед дітей дошкільного віку

 

          Шановні батьки! Швидке збільшення інтенсивності руху висуває      серйозне завдання – забезпечення безпеки руху дітей.

 

          У попередженні дорожньо – транспортного травматизму важливу роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам правил дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на вулицях

і дорогах. Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

  •  Не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правила дорожнього руху;
  •  Не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, щоб своїм прикладом не заохотити дітей;
  •  Вчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватися підземним пішохідним переходом;
  •  На власному прикладі вчити користуватися нерегульованим пішохідним переходом;
  •  При перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завжди здатна оцінити дорожню ситуацію;
  •  Не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;
  •  Вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай – спереду, тролейбус, автомобіль та автобус - позаду);
  •  Не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;
  •  Не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;
  •  Не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися на велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

 

    

 

 

Пам’ятка для батьків
щодо правил дорожнього руху

 
  • Ходіть тротуаром, тримаючись правої сторони. Вчіть і дитину цього.
  • Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком: переконайтеся, що немає транспорту, подивіться ліворуч і праворуч.
  • Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися.
  • Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.
  • Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».
  • З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими й тільки після повної їх зупинки, оскільки дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.
  • Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо.
  • Не виходьте з дитиною з­за машини, з­за кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, не можна допускати, щоб діти її повторювали.
  • Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг 
  • і на проїжджій частині вулиці.
  • Їзда на велосипедах вулицями та дорогами дозволяється особам з 14 років. Діти до 14 років мають кататися у дворах, на ігрових майданчиках під наглядом дорослих.
  • У транспорті привчайте дитину поводитися спокійно, розмовляти тихо, триматися за руку дорослого чи поручні, щоб не впасти. Не дозволяйте дитині виглядати з вікна у транспорті.

Причини травмування дітей
 
Причина 1. Поведінка самої дитини, яка отримала травму
 
Ця причина поділяється на такі підгрупи:
  • низький рівень сенсомоторного розвитку дитини. До травмування призводять низький рівень координації рухів, невміння володіти своїм тілом, а також відсутність необхідних навиків при виконанні певних дій;
  • відсутність або недостатність знань про небезпеку, про можливі наслідки вибраного варіанту дій;
  • зневажання відомою небезпекою через більш сильний мотив, наприклад, через бажання справити враження на значимих для дитини людей;
  • втома, емоційне збудження, ігровий раж, спортивний азарт та інші психофізіологічні стани, які впливають на успішність плину тієї чи тієї діяльності. Основну частину травм цієї підгрупи становлять травми, отримані в рухливих іграх. При цьому нерідко сильну дезорганізувальну дію на поведінку дитини справляє бажання досягти найкращого результату, а також змагальний характер гри, нові завдання, що виникають зненацька, та небезпечні ситуації, в яких потрібно швидко й самостійно прийняти рішення.
 
Причина 2. Дії однолітків, які оточують дитину
 
Найчастіше діти травмують одне одного під час гри (біг і наштовхнувся; підліз під гойдалку, що розкачувалася, тощо). Але особливу увагу мають привернути випадки, пов’язані з поведінкою, яка містить елементи фізичного насилля до інших дітей, а іноді й з цілеспрямованим бажанням завдати болю, продемонструвати свою фізичну перевагу.
 
 
Причина 3. Дії дорослих, які оточують дитину
 
Йдеться про дії дорослих, зокрема батьків, які призводять до виникнення травмонебезпечної ситуації, а згодом і до травмування дитини. Найпоширенішою помилкою дорослих (вихователів, батьків) є недостатній догляд за дітьми у різних ситуаціях (на воді, на дорозі, на ігровому чи спортивному майданчику тощо), відсутність контролю за їхньою поведінкою. Ще одна помилка дорослих — незабезпечення безпечного середовища для дітей.

 

 

 

 

1
2
3